В горах грім гуде, аж земля гуде,
Землю спороли гармати.
Дрожить земля, стогне вона,
Плачуть зранені Карпати.

Хто живий, вставай боронити край,
Щоб не ходить манівцями,
Не буде тобі сумно у борбі
Між січовими стрільцями.

А хто ж то іде і перед веде?
Диво – це наші дівчата:
Личко як мак, кругом козак,
Душа стрілецька завзята.

Не цілуйте їх – на війні це гріх,
Лиш обнімайте думками.
Слава тим дочкам, славним юначкам,
Між січовими стрільцями.