Та стелись, стелись, барвіночок,
Не кореном, листом!

Та викликає парень дівку
Не голосом – свистом!

– Та чи ти чула, дівчинонько,
Як я тебе кликав?

Та через твоє подвір’ячко
Сивим конем їхав.

– Та хоч я чула, та хоч не чула,
Не обзивалася!

Та темна нічка, та дробен дощик,
Не сподівалася!

– Та бодай же ти, дівчинонько,
Зозулі не чула.

Та як ти мого голосочка
За сном не почула.